Історія села

Оленівка – село, центр сільської ради Фастівського району Київської області. Засноване у 1627 році. Населення 625 осіб. На південному заході і північному сході від Оленівки беруть початок два струмки, які на півночі зливаються в один потік, що впадає в р. Стугна.

День села - перша неділя липня

Оленівка виникла в ХVІІ ст. Землі пана Едуарда Руліковського, польського історика і етнографа. Коли його донька вийшла заміж, батько подарував їй маєток, і село назвали Геленівкою.

За іншою легендою, хутірець за гайдамаччини Богдан Хмельницький подарував своїй дружині Гелені. Втім, селище значно старіше. Археологи досліджували тут кургани ІІ тис. до н.е. і періоду Київської Русі й знайшли безліч старожитностей. А наприкінці ХІХ ст. землю тут придбали Варвара і Богдан Ханенки. Відтоді село стали називати Оленівка, за іменем племінниці Богдана Ханенка. Правда це чи ні, тепер невідомо.

Варвара Миколаївна Терещенко (Ханенко) була старшою донькою цукрозаводчика, мецената Миколи Артемовича Терещенка. Народилася 09.08.1852 р. у Глухові. Отримала прекрасну домашню освіту, в 22 роки вийшла заміж за Богдана Івановича Ханенка - нащадок гетьмана Правобережної України Михайла Ханенка (1670-1674).

Ще в 1930-ті роки мальовнича Оленівка, як та писанка, потопала в садах, мала шість зариблених ставків. Село було забезпечене водопровідною водою, збудована електростанція, створений дендропарк. В селі діяла «шкілка» — господарство з вирощування нових сортів плодово-ягідних культур для всієї округи. Недаремно в часи Другої світової саме її для своєї резиденції обрав німецький гебітскомісар Фастівщини.

Село мало головну вулицю з тротуаром — «Нумери», на якій Ханенки збудували дві школи: стару (кінця XIX ст.) і нову (на початку ХХ ст.).

На «Нумерах» була сільська управа, садиба священика і церква. Дім священика перетворили потім на «колбуд» з кінозалом, а церкву розібрали в 60-ті роки. Була на вулиці майстерня з ремонту побутової техніки (годинників, примусів, гасових ламп), млин, протипожежна станція, магазин і «магазея», у якій селянські родини зберігали резервний фонд зерна на випадок стихійних лих.

До кінця 30-х дотягнула льодівня, завдяки якій, використовуючи нехитру технологію, можна було у літню спеку поласувати морозивом.

Та гордістю села була «ткацька» — збудована Ханенками наприкінці XIX століття майстерня, устаткована унікальними на ті часи верстатами для виготовлення гобеленів, килимів, гардин.

Варвара Ханенко багато зробила для культурного розвитку села. У 1907р. в Оленівці розпочинає діяльність Київське кустарне товариство на підтримку українського гончарства, ткацтва, вишивки тощо. Її зусиллями було засновано школу домоведення, куди вступали дівчатка по закінченні загальної школи.

Вони навчалися ткацтву, художній вишивці, виготовленню килимів і гобеленів. Після закінчення навчання отримували безкоштовно ткацький верстат із необхідними для роботи матеріалами. Хлопчики по закінченні курсу в народній загальноосвітній школі мали змогу 3 роки навчатися у столярній майстерні.

Варвара Миколаївна дбала про якість і збут продукції народних майстрів, відкривши магазин у Лондоні. На київській виставці, що відбулася в 1909 р., роботи Оленівської майстерні відзначили великою срібною медаллю.

А у 1912-му запрошує до співпраці професійного художника, педагога, мистецтвознавця Василя Григоровича Кричевського, за ескізами якого в Оленівській майстерні виконано килими та декоративні тканини.

Перлиною Оленівки і всієї округи був власне маєток Ханенків, що стояв на узбічних не угіддях села — балках і яругах, перетворених дбайливою рукою господаря на райський куточок, по суті, на дендропарк з трьома ставками, з ялиново-дубово-грабовими гаями, ділянкою культурного елітного саду.

Збудована на межі XIX і ХХ ст. для освітлення маєтку, електростанція була зупинена в часи революції, і без діла простояла до кінця 30-х, коли нарешті взялися її пустити.

Біля одного зі ставків під горою стояла бронзова скульптура «Амура», що із глека лив джерельну воду. Неподалік на горі серед дубів височіла водонапірна вежа — в маєтку діяв водогін. Водонапірна вежа і зараз стоїть, але не функціонує.

У Оленівці XIX ст. першою школою була церковнопарафіяльна. Оленівка довгий час не мала власної церкви і не утворювала самостійної парафії. Тому, в часи масового поширення шкільництва на Київщині місцеві діти відвідували школи в сусідніх селах. Але в 1885 р. стараннями місцевих прихожан в Оленівці було споруджено новий храм святого благовірного князя Олександра Невського. Тоді ж в селі було засновано і власну церковнопарафіяльну школу.

У 1930-1933 роках був організований лікнеп. З 1904 року до 1964 року в селі функціонував дитячий сирітський будинок.

Довгі роки школа містилася в старому приміщенні, збудованому ще Варварою Ханенко. У вересні 1995 р. було введено в дію нову двоповерхову споруду школи а в 2001 році на базі загальноосвітньої школи створено Оленівське навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дитячий садок».

1903 року було збудовано агрошколу, яка готувала майбутніх агрономів. У 1936 році агрошкола згоріла. На основі її надбань 1939 року було створено науково-дослідну станцію, яка функціонує і на сьогодні, але в іншому статусі.

У першому виданні УРЕ («шелестівка») про Богдана Ханенка та Варвару Ханенко можна довідатись, що вони за рахунок прибутків від власних маєтностей зібрали велику колекцію картин, скульптур і творів ужиткового мистецтва античного світу, західно-європейських країн та країн Сходу, яку разом з будівлями по вулиці Терещенківській наприкінці 1918 року передали українському народові, а конкретно юридичній особі — Українській Народній Республіці. На базі цієї колекції було створено Музей західного і східного мистецтва, який після ремонту і реставрації з 1998 р. носить ім'я Богдана і Варвари Ханенків. Серед експонованих там нині творів понад 80 відсотків походять з колекції Ханенків. Крім того, меценати передали збірку українського народного ужиткового мистецтва Київському музеєві українського мистецтва.

Дім Ханенків (споруджено в 1880-х) на вулиці Терещенківській у Києві. Нині – Національний музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків. В часи УРСР – Київський музей західного та східного мистецтва. Фото: uk.wikipedia.org

В радянські часи

У 1919 році після приходу радянської влади селяни Оленівки брали участь у масовому селянському повстанні мотовилівського отамана Бурлаки.

Під час колективізації у селі було утворено 3 господарства.

У 1932—1933 роках в селі померло шонайменше 324 осіб, чимало мешканців села було репресовано і 1937-1938 роках.

В кінці липня 1941 року село було зайнято німецькими військами. Під час війни у селі були члени підпільних радянських і ОУНівських організацій. 6 листопада 1943 року село було звільнено від німецьких військ.

У селі після війни розмістилася центральна садиба колгоспу ім. ВКП(б), який мав 1,7 тис. га землі, в т. ч. орної - 1,3 тис. га. Виробничий напрям колгоспу - вирощування зернових культур з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. Допоміжні галузі - городництво, садівництво, рибництво та бджільництво. У селі розташовані також відділок Київської овочево-картопляної дослідної станції, на базі якої працював радгосп, та філія Київської фабрики художніх виробів (на базі започаткованої ще Варварою Ханенко).

За бойові заслуги на фронтах Великої Вітчизняної війни 77 жителів села нагороджено орденами й медалями. Далі буде....